Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!
Братишка, привет от наркомана комика! Сегодня я тебе расскажу о моих непростых приключениях, связанных с закладками, кодеином и участием в флешмобе зомби. Сразу предупреждаю, что в моей истории будет много сленга, так что если ты не в курсе всех этих штук, лучше сначала загугли!
Началось все с того, что один мой творческий друг предложил мне испытать новый стимулирующий опыт. Он связан с использованием закладок — специальных маленьких доз наркотиков, прямо как предпосылка фильма «Необратимость». Конечно, я от своих принципов не отступаю, поэтому не люблю экспериментировать с химией, но, черт возьми, иногда любопытство берет верх!
Итак, мы собрались втроем: я, мой друг и еще один парень, которого я у нас быстро назвал нариком за его любовь к наркотикам. Вот такое вот оригинальное прозвище! Потом, когда мы уже все собрались, мой товарищ достал из своего кармана маленький пакетик с кодеином и сказал, что это прикоп по-наркомански. Я понял, что меня сейчас ждет что-то новое и интересное!
Мы сели в машину и отправились на темную улицу, где было довольно много людей. Вот здесь-то и начался наш флешмоб зомби. Люди вокруг нас не могли понять, что происходит, ведь мы выглядели, мягко говоря, странно. Наши глаза покрылись красными жилками, а лица стали бледными, как у настоящих зомби. Мы ходили медленно, неуверенно, словно прямиком из «The Walking Dead»!
Наши шутки и приколы, выходившие из наших губ, тоже были на грани шизы. Я сказал одной девушке, что она сексуальна, а после этого добавил, что только в моих живых кошмарах. Она просто сбежала, стараясь догнать меня, но я был быстрее на этот раз!
Однако, несмотря на весь этот зомби-флешмоб, которым мы покоряли город, я не мог избежать внутреннего противоречия. С одной стороны, я был увлеченным комиком, любившим шокировать публику, а с другой – я стал инструментом запада, распространяющим деструктивные тенденции среди молодежи.
Пакетик с кодеином быстро исчез, и все, чего я хотел, это больше и больше. Вначале это была просто закладка, но затем она превратилась в кока, а потом в белый героин. Меня выжигала зависимость и жажда новых ощущений.